Хто убив Люсю Заремб’янку в Брюховичах?

Багато років тому, ще у міжвоєнній Речі Посполитій, у наших Брюховичах, що біля Львова трапилася трагедія. У ніч з 30 на 31 грудня 1931 року, якраз перед Новим Роком, в своєму домі в своєму ліжку було знайдено тіло 17-річної доньки архітектора львівського Генрика Заремби Ельжбети (Люсі) Заремби. Тіло знайшов її рідний брат Стас, син Генрика.

Архітектор Генрик Заремба був поляком, жив і творив у Львові. Він трудився у стилі модерну. Вікіпедія каже:

1909 року закінчив Львівську політехніку. 1911 року заснував власну фірму. Споруджував житлові будинки у стилі модерн протягом 1911—1914 років. Від 1908 року член Краківського технічного товариства, а від 1919 — член надзвичайний Політехнічного товариства у Львові.Член Спілки митців-декораторів у Перемишлі. Продовжив діяльність після війни. У 1930-х роках перейшов до стилістики функціоналізму. 1931 року в заміській віллі Заремби в Брюховичах під Львовом було вбито його доньку. Судова справа, на якій він виступав як свідок і потерпілий, набула значного розголосу в польській пресі, відома як «процес Ґорґонової». Згодом, самогубство вчинила дружина Заремби, а 1939 року внаслідок сходження лавини у Татрах загинув його 22-річний син, Станіслав. 1977 року вийшов фільм «Справа Ґорґонової», сюжет якої базувався на цих подіях.

Історія тут така, що Генрик Заремба мав дружину і від неї двох дітей – Ельжбету і Стаса. Дружина мала проблеми з психічним здоров’ям, тому перебувала на Кульпаркові у відомій лічниці. Сам Заремба найняв гувернантку Маргариту Горгонову, яка на той час перебувала у шлюбі з Ервіном Горгоновим. Сам Горгонов після війни мав венеричну хворобу, тому поїхав у США на лікування, а дружину Риту з сином залишив у своїх батьків у Львові. Через деякий час Рита від них з’їхала, а їхній син залишився з батьками Горгонова.

Сама Емілія Рита Іліч (до заміжжя) народилася десь на території сучасної Хорватії 7 березня 1901 року (тоді це була Австро-Угорщина, після війни Югославія). Отож, після того, як Рита пішла від батьків чоловіка, вона поневірялася, роботи і житла не мала. В такому стані до себе її запросив Генрик – у 1924 році. Він мав заміський дім у Брюховичах (кажуть, приблизна адреса зараз Незалежності, 50). Через рік у Рити і Генрика зав’язався роман. Йому було 41 рік, а їй 24 – 17 років різниці. Рита старалася бути для двох дітей Генрика як мама, тоді як справжня мама жива-живісінька лікувалася на Кульпаркові. У 1928 р. у Рити від Генрика народилася донечка – Рома (Романна), яку Генрик дуже любив.

30 грудня 1931 року в домі Заремб у Брюховичах мали на вечерю вареники з м’ясом. Рита не хотіла їсти. Потім всі пішли спати – дорослі і троє дітей. Через деякий час Стас прокинувся (можливо, від шуму) і пішов глянути як там його сестра Люся. Те, що він побачив його сильно вразило – Люся лежала закривавлена у своєму ліжку. Можливо, вона ще була живою, але вже через кілька хвилин померла. Стас гучно скрикнув, збіглися всі дорослі. Заремби жили не бідно, мали кілька слуг. Один із слуг побіг по лікаря (який жив дуже близько, навпроти) і в поліцію.

Така історія трагедії. Люся померла, і головним підозрюваним була саме Рита, гувернантка і співжителька Генрика. Суд відбувався у новому 1932 році у квітні у “Палаці правосуддя” у Львові (зараз вул. Кн. Романа). 12 присяжних слухали справу і мали вирішити – вона убивця чи ні. Зрештою, 9 проти 3 вирішили – саме Рита убивця. Це сталося 14 квітня 1932 року. Про судовий процес щодня писали не лише львівські, а всі польські газети. Одна з газет взагалі надрукувала кожне кожнісіньке слово всіх, хто виступав у залі.

Риту мали стратити. До речі, львівська громада була свято переконана, що саме вона і є убивцею. Її зневажливо називали “Ґорґоніха”. Олії у огонь підливало те, що Рита була іноземкою. Хоча за Риту заступилися кілька видатних поляків, зокрема Тадеуш Бой-Желенський. Словом, жінку б повісили, якби не… її вагітність. Рита завагітніла, і зараз важко сказати – ще від Генрика до трагедії чи вже після, у в’язниці. Потім було рішення суду 1937 року, що батько таки Генрик. Через вагітність виконання страти відклали. А коли народилася дівчинка (20 вересня 1932 року, дівчинка, яку мама назвала Ева на честь трьох своїх адвокатів за їхніми першими буквами імені Е В А), було вже рішення Верховного Суду РП – справу має наново переглядати Краківський Суд. І за новим, значно м’якшим кримінальним кодексом. Знову весь процес – свідки, преса, поліція. Хоча краківська публіка не мала такої ненависті до Рити як львівська.

12 присяжних вирішили – винна у вбивсті в стані афекту (сильних емоцій). Рішення суду – 8 років суворої в’язниці. Мала би сидіти до травня 1940 року, але 1 вересня 1939 на Польщу напала Німеччина. Риту (як і багатьох в’язнів) просто відпустили на початку вересня. Вона намагається розшукати своїх дітей – Рому та Еву. Рома виховувалася з батьком, архітектором Генриком Зарембою, а от Еві пощастило менше – її Генрик не визнав своєю, тому потрапила вона в дитбудинок. Деякий час Ева жила у Львові. У 1939 в Західну Україну прийшли “перші совіти”. Дітей вони, звісно, не чіпали. А от деяких українців і поляків вивезли на Сибір а то й розстріляли. У 1942 році їй було 10, коли у Львові орудували німці. Генрик жив з новою дружиною і Ромою у Варшаві у районі Жолобіж до 1954 року де і помер у віці 71 рік. Ева ще будучи маленькою дівчинкою бачилася з мамою у в’язниці. Можна знайти фото, де Рита з Евою у в’язниці – мама миє донечку у ванні і т.д. Рома вважала маму винною, а Ева – ні. Дівчата Ева і Рома потім зустрілися, але спільного у них не було багато – лише мама.

Сьогодні Еві 87 років. Це старенька бабуся (носить прізвище Іліч – її мами до заміжжя), яка живе у Польщі зі своєю дорослою дочкою (Маргаритою Іліч-Лісовською, яку можна знайти у фейсбук). Ева досі не вірить у вину мами Рити. У 2014 році Ева Іліч почала судовий процес, щоб відбілити ім’я її мами. Суд мав винести рішення ще в лютому 2019 року, але жодної згадки про це у польських ЗМІ не вдалося знайти.

Чи дійсно Рита була убивцею? Це знає Бог. Нещасна Люся Заремб’янка похована у Львові на Личаківському кладовищі (сектор 53). Сама Рита після звільнення з в’язниці у Бидґощі жила деякий час у Варшаві. Її звинуватили у крадіжці 102 злотих, але суд оправдав підозрювану, оскільки бракувало прямих доказів.

Про цю детективну історію було написано чимало книг. Зокрема, Цезар Лазаревич (Cezary Łazarewicz) написав книгу “Koronkowa robota. Sprawa Gorgonowej”. В ній він відстоює думку, що убивця все таки Рита, і що саме убивство було добре спланованим і продуманим, аж ніяк не емоційним чи випадковим.

Яким же був мотив Рити? Річ у тім, що Генрик і Рита мали розійтися. Генрик з старшими дітьми з 2 січня мав почати жити у Львові на квартирі, а Рита з Ромою в його заміському будинку в Брюховичах. Між Ритою і Люсі були конфлікти, але чи були вони глибокими сказати важко. На користь невинності Рити було кілька фактів, які використовував захист – наприклад, що дівчина Лючі залицялася до хлопців, але лише, щоб подратувати їх. Мовляв, якраз день перед трагедією Люсі відмовила у стосунках якомусь ровеснику. Тіло Люсі лежало так, наче було зґвалтування, але чоловічої сперми на тілі дитини виявлено не було.

Словом, справа вельми заплутана. Є інформація, що Рита переїхала у Південну Америку і там померла і похована. Проте точне місце її смерті і поховання невстановлене.

Більше можна дізнатися тут:
https://pl.wikipedia.org/wiki/Rita_Gorgonowa
https://pl.wikipedia.org/wiki/Sprawa_Gorgonowej
https://pl.wikipedia.org/wiki/Henryk_Zaremba
https://www.rp.pl/Historia/306209968-Sprawa-Gorgonowej-Czy-byla-winna.html
https://www.se.pl/wiadomosci/polska/pani-zabila-panne-sprawa-gorgonowej-aa-wv48-f6t6-ZoRD.html
https://histmag.org/Nazywam-sie-Kanska-Emilia-Kanska-nowe-dokumenty-w-sprawie-Gorgonowej-19559

Огляд книги Цезара Лазаревича