З сумом спостерігаю, як для більшості людей гарячий патріотизм стає тотожнім антиросійщині всіх видів (і навпаки – антиросійщина це і є патріотизм).
Ненавидиш все російське? Молодець, патріот, так тримати.
Тобто патріотизм це в першу чергу не

• взяв в руки зброю – захистив країну від окупанта
• посадив 10, 100, 1000 дерев
• не даєш і не береш хабарів
• створюєш робочі місця, платиш податки
• дбаєш про екологію, сортуєш сміття
• виховав чесних порядних дітей

Це речі непогані, звісно, але головне, як Ви розумієте, ненавидіти все російське.
Мовна тема заводила і заводить мільйони, і на тому можна заробити чудові політичні девіденди.
Зрештою, є люди, які несвідомо влилися в мейнстрім.

Приклад.
У звичайній школі в м. Ковель батьки/діти вирішили, що на випускному вони станцюють танець під російську пісню. Дирекція, звісно, не погодилася на це. До її мотивів ми повернемося через кілька хвилин.

Але батьки/діти не розгубилися, і пісню переклали українською. Дирекція (увага!) вночі перед випускним (увага!) написала в чат, що “прийняла остаточне рішення”, що цю пісню (перекладену українською) вони забороняють (what???). Формальна причина – бо там є слова “атестат” та інші, які вже застарілі.

Яке Вам до того діло??!!!
А якби вони вибрали пісню на івриті 17-го століття?
Вам що до того???

Зрозуміло, мотивація, проста, як двері. Пісня має російське походження. А в наш час це пахне проблемами для дирекції, яку Україна і українська мова цікавить мало, а от тепле крісло – багато. Тому що бабло перемагає всяке зло. Чи ця директорка так само переймалася російською в Україні 10, 20 років тому? Чи прозріння прийшло щойно зараз?

Більшість людей щиро клюнули на гачок – замість говорити про те, як нам побудувати успішну, сучасну демократичну країну ми кинулися з завзяттям вимітати з власної хати все російське.

Я вже 100 разів писав, що до російської культури/мови симпатій не мав і не маю. Турбує інше – підміна понять.

У нас купа справжніх проблем. У нас корумповані і залежні суди. У нас нема оборонних заводів. У нас низька якість освіти і медицини. У нас є величезний вплив олігархів на парламент і країну в цілому. У нас розбиті дороги. У нас нема вакцин. У нас мало чесних професійних незалежних журналістів. Зрештою, у нас директорки працюють на посаді по 25-30 років, формуючи в школах клани під себе.

Але ні. Давайте розкочегарювати мовну тему. Почув російську – здіймай скандал. Будь у тренді, у мейнстрімі.
Звісно, держава має мати свою мовну політику. В наших реаліях про двомовність говорити не доводиться. Я вітаю квоти на радіо і телебаченні.

Але.
Сучасні закони про мови і вищу освіту написані так, що у школах і універах (вдумайтеся!!!) можна викладати хорватською, чеською, словенською і португальською (бо це мови ЄС), але не російською.

Те, що російська це мова це рідна мова мільйонів українців нікого не гребе. Це мова Путіна, а тому ми будемо воювати з нею. Це сталінщина навпаки (ті ж яйця, але в профіль).

Працівниця Укрпошти відповіла російською – та як вона могла, негідниця!
Гендиректор Укрпошти має зарплату більшу, ніж президент США – йой, най буде.
Прикладів достатньо.
Чиновник краде ліс, бере хабарі, відмиває бурштин, продає водійське посвідчення – не страшно. Аби у вишиванці.

Зрозумійте мене правильно. Я за українізацію. Мова має значення. Все має своє значення. Але українська мова це не відповідь на всі питання. Акценти не можна аж так посувати. Це непотрібні і нездорові крайнощі.
ПЦУ хороша церква, бо україномовна. УПЦ погана.

Якщо діти хотіли танцювати під російську пісню – кому яке до того діло? Зрештою, вони переклали цю пісню.

Але патріотизм сьогодні це не так любов до землі і людей, як ненависть до культури країни-сусіда.
Я б на місці тих батьків і дітей взагалі не прийшов на свято, а провів би собі свято окремо від дирекції. Тим більше, я підозрюю, що серед батьків і дітей нема якихось особливих шанувальників російської культури.

Ми утікали від совка, але коли втекли, знову почали його будувати. Тому що глибоко в серці поняття не маємо, як може бути інакше.