Сергій ЧЕПАРА

Якщо всіх, хто коли-небудь писали про зв’язок науки і християнства та намагалися зрозуміти союзники вони чи суперники, зібрати в окремому місці, то… мабуть львівський мікрорайон Сихів був би геть заповнений, а сихівчан попросили б пожити де-інде… А якщо серйозно і без жартів, то тема віри і знань така стара, що… сказати щось нове вкрай важко, майже неможливо.

Автор вже другої книги, яку я читаю останнім часом, говорить про “науковий атеїзм”, що наступає, що християнські Європа і Північна Америка не витримають натиску матеріалізму, який захоплює їх з одного боку, в той час, як іслам з іншого…

Час від часу мене запитують християни як їм ставитися до заяв науковців про мільйони років еволюції. Наука ж не може помилятися… Чи може? Що робити християнину? Ігнорувати всі ці заявочки? Вивчати? Стати кандидатом фізико-математичних або природничих наук? Ну всі ж не стануть…

Хочу поділитися своїми думками про все це. Навіть не думками, а радше спостереженнями фактів, а вони часто навіть цікавіші наж думки.

Факт 1-ий. На планеті живуть мільйони щасливих людей, які свідчать про те, як Бог прийшов у їхнє життя, як змінив його. Ці свідчення дуже різноманітні – про живого Бога говорять і колишні наркомани та п’янички, і колишні “вчені атеїсти”, і прості вчителі, і лікарі, і робітники, і пожежники, і селяни. Але всі вони говорять про живого Бога, який надприродним чином прийшов у їхнє життя і змінив його на краще. Тепер уявімо величезний судовий процес, де велика колегія кваліфікованих з 36-и суддей має раз і назавжди встановити – Бог є чи його вигадали люди. Процес транслюють десятки каналів, синхронно перекладають на десятки мов… Мільярд людей прикипіли до екранів… “Обвинувачення” складається з філософів, психологів і природознавців, які намагаються побудувати лінію звинувачення – Бог лише виплід уяви слабкої людини, а все надприродне можна пояснити природно. Головний суддя запитує захист, скільки вони мають свідків на свою користь. Головний адвокат відповідає: 15 мільйонів свідків, кожен з яких стверджує, що Бог живий, і Він присутній у його житті. Серед тих мільйонів також є безліч науковців – він нобелівських лауреатів до “звичайних” академіків, докторів і кандидатів наук. А скільки ж нам потрібно часу, щоб переслухати усі 15 мільйонів? – питає головуючий. Адвокат відповідає: 285 років, якщо ми дамо кожному по 10 хвилин, але багато моїх свідків просять більше часу… Крім того, процес має не перериватися ні на мить – інакше він триватиме ще довше. Свідчення про Бога будуть розповідати без перерви на їжу чи сон, без вихідних і відпусток… Як гадаєте, яке рішення приймуть судді заслухавши 285 років безперервних свідчень про Бога і на противагу їм кілька тисяч філософських, психологічних та природознавчих пояснень цього феномену? Я не знаю, яке. Але маючи армію свідків (у 100 разів більшу ніж солдат у збройних силах України) принаймні дуже важко їх проігнорувати. Звісно, мій приклад більше подібний на жарт, тому що ні судді, ні адвокати, ні свідки не проживуть 285 років… Але якщо про існування Когось свідчать мільйони – хіба не врато прислухатися?

Факт 2-ий. Бог, безсумнівно, може бути вигадкою слабких людей. А може бути Творцем і Суддею людей. Але наука точно є вигадкою людей, в тому сенсі, що наука є людським світоглядом, способом зрозуміти дійсність. Наука – це не об’єктивне непомильне джерело істини і знань. Наука – це сума людських знань, і як правило певного кола науковців і в певний час. Іншими словами наука не існує сама по собі, вона є результатом мислення і спостережень людей. В ранньому середньовіччі людство вважало землю плоскою, а будь-які заяви, що вона кругла, сприймалися як безглуздя. Що навчала наука про землю у XIV столітті? Навчала безглуздя. Чому? Тому що обмежені люди дуже мало знати, щоб сказати щось напевно. Що знала наука про природу світла, рух планет чи будову атома у XV столітті? Знала майже нічого, лише припущення, які зараз нам видаються дуже кумедними. Наука, за висловом однієї людини, це поїзд, який постійно в русі… В який момент руху вважати науку правильною? Де гарантії, що через 100 років науковці не підсміюватимуться з своїх попередників, що жили у 2013-у ?

Факт 3-ій. Наука не може в принципі бути опонентом християнства, тому що наука в принципі не може дати відповідь на запитання “Існує Бог чи ні?”. Річ у тім, що це не сфера інтересів науки – з’ясовувати чи існує надприродній Бог, оскільки Бог над природою, а наука вивчає природу. Як може наука, яка вивчає природу, сказати чи є щось за її межами?

Факт 4-ий. Християнство постійно наголошує, що для прийняття Бога потрібна віра. Різні християни по-різному говорять про зв’язок віри і знань (чи розуму), але все ж таки, віра і розум не тотожні поняття. Іншими словами “Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.” (До Євреїв 11:6). Християнських світогляд побудований на вірі як головній складовій християнської віри (без тавтології тут ніяк). Бог Біблії каже, що людина без віри в принципі не може прийти до Нього і мати з Ним стосунки. Як би Ви не намагалися обійти віру розумом і знаннями – це не можливо. Що кажуть науковці? Ми відкинемо цю нерозумну віру і розумом та знаннями доведемо, те чи інше про Бога, наприклад, що Його нема. Але парадокс в тому, щоб зрозуміти чи дізнатися щось про Бога потрібна віра. Без неї ніяк.

Факт 5-ий. Гаряче пекло. Ми тут на землі можемо сперечатися, битися і кусатися – є Бог чи нема. Але як тільки кожен з нас фізично помре – нас чекає вічність. Я дуже хочу побачити обличчя тих філософів, психологів і “наукових атеїстів” які 30, 40 чи 50 років навчали що Бога нема, а коли померли дізналися, що Він не лише є, і не просто є, а ще й відправляє їх усіх у дуже неприємне гаряче місце ще й навіки. Це я до того, що про все це жартувати нерозумно – тема Бога – це тема вічності. Ви можете жартувати з начальника чи Президента – в крайньому разі Вас звільнять чи запроторять у в’язницю… Це не так страшно. Але якщо Ви глузуєте з Бога – Ви ризикуєте потрапити навіки у місце болю, прокльонів і сліз – і не на якийсь там мільярдик років – назавжди. Після мільярдика років буде ще один, потім другий, третій, четвертий. І все це ніколи не скінчиться. Це я до того, що якщо Бог є, всі атеїсти у дуже програшному становищі – після смерті вони дізнаються, що боротьба на землі не лише боротьба двох світоглядів – теїстичного та атеїстичного, а боротьба творива з Творцем, Який і Суддя. Бог має величезну перевагу: навіть якщо людина на всіх перехрестях кричатиме, що пекла нема, Він все одно її туди запроторить. Навіть якщо людина вперто невірить в Бога, то Бог від такого невір’я ні краплинку не страждає…

Факт 6-ий. Атеїзм завжди програє, християнство завжди виграє. Наведу два класичні приклади. Хрущов, який обіцяв у 1980-у році показати “останнього віруючого по телевізору”, сам вже давно помер а віруючих все більше та більше на теренах СРСР. Самого СРСР теж 22 роки вже нема… Вольтер, ще один розумник, передбачав загибіль християнства до якось там року. Вже і Вольтер давно в могилі зігнив, вже і у Франції устрій кілька разів змінився, а християнство живе і поширюється…

Факт 7-ий. З власного досвіду. Дуже рідко наукова аполегетика дійсно приводить душі до Христа. Один християнський письменник розповів про свою зустріч з дуже вченими, але невіруючими людьми. Кілька годин вони сперечалися про те, існує Бог чи ні, а коли письменник-християнин в кінці зустрічі запропонував помолитися – вони неохоче погодилися. Після молитви за їхню країну (письменник був родом з іншої країни, а там лише гостював), за їхні сім’ї і за їхні душі він розплющив очі і побачив… що його атеїсти… плачуть. Тут важливо зрозуміти, що основна боротьба за душі ведеться не у площині науки чи знань, а у площині духовній (де основними елементами є гріх і святість). Не наука заважає грішнику прийти до Бога, а гріх. Тому християнину варто основні зусилля прикладати не на те, щоб вивчити всі атеїстичні теорії і побудувати якісні контраргументи, а на те, щоб якісно і доступно проповідувати Євангелію.