Публікуємо статтю Ігора Туніка про євангелизм та заснування церков. Ігор – не теоретик, а практик: він успішно свідчить про Христа багато років. Ігор з дружиною заснували кілька церков в Україні. Зараз Ігор з сім’єю служить в Мирнограді (75 км на північний захід від Донецька). Оскільки стаття довга, ми опублікуємо її кількома частинами.

Ігор Тунік

Ігор Тунік

Мене звати Ігор. Разом зі своєю дружиною Вірою ми почали служити місіонерами з кінця 1999-го року. З тих пір ми заснували сім церков в Одеській і Донецькій областях. Нам дуже подобається дружити з невіруючими людьми і ділитися з ними Євангелієм. Вірю, що якщо ви переживаєте про те, що б Євангеліє звіщалося і люди ставали послідовниками Ісуса, то те, чим я тут ділюся, буде вам корисним.

Тягар нести Євангеліє

Не думаю, що хтось з віруючих з наших євангельських церков буде стверджувати, що благовістя це неважливо. Всі ми розуміємо, що слова Ісуса про те, що потрібно йти по всьому світу і нести Євангеліє тим, хто гинуть, хрестячи їх і допомагаючи їм бути учнями Христа, відносяться не тільки до дванадцяти апостолів, але і до кожного християнина.

Я вірю, що ми повинні молитися, щоб не просто розуміти цю істину розумом. Нам всім потрібно молитися, щоб Господь дав особливий тягар, що б ми всі пристрасно бажали сповіщати Євангеліє. Сповіщаючи Євангеліє ми будемо відчувати задоволення і радість.

1. 1. 1. Моліться про те, що б Господь надихнув вас і дав тягар сповіщати Євангеліє. Повірте, всім нам потрібно не просто розуміння цього питання на рівні розуму, нам потрібно щось більше.

      2. Моліться і спонукайте людей молитися у вашій церкві, що б Господь надихнув інших нести Євангеліє.

Сповіщати Євангеліє – це не те ж саме, що продавати продукцію Avon

Я нічого не маю проти вищезгаданої фірми і вважаю що у них є чудова продукція. Однак деякі представники цього мережевого маркетингу (або будь-якого іншого), поводяться вкрай нав’язливо і нахабно. Найчастіше модель нахабного дистриб’ютора мережевого маркетингу береться за зразок гарного євангеліста. Нав’язується модель, коли одні поводяться таким чином і, на мій погляд, вони приносять більше шкоди, ніж користі. Але як відомо, не у всіх є талант приставати до незнайомих людей і впихати їм те, в чому вони не бачать потреби. Продавати їм абсолютно непотрібний товар. Тому інша частина церкви, бачачи такий “приклад”, сильно боїться, що Господь захоче від них, що б вони відчували страшний дискомфорт, нав’язуючи незнайомцям те, в чому вони не потребують (принаймні, так думають). Важливо позбутися образу нав’язливого, що не дружелюбного благовісника. Звичайно, бувають різні моменти і іноді доводиться сміливо говорити людям те що їм не подобається і що вони не бажають чути (приклад тому – проповідь Іоанна Предтечі фарисеям), але це особливі моменти і я не думаю, що Господь бажає від нас такої поведінки щодня. Благовістити потрібно в дружній, невимушеній формі і це принесе більше результату.

Акули, коропи та дельфіни

Ті, хто благовіствують, діляться на три типи: акули, коропи та дельфіни. “Акули” – це приклад агресивного євангеліста. Акули хижаки і так само поводяться євангелісти цього типу. Він пристає з Євангелією до всіх навколо. Побачивши його, люди переходять на інший бік вулиці. Часто він веде себе пихато і не шанобливо. Вважаючи невіруючих дурними і негідними, що б вести з ними діалог на рівних. Хоча іноді така поведінка обумовлюється гордістю, а не вірним прикладом, стереотипом, що саме така форма благовістя найправильніша.

“Коропи” – це ті, хто відчуває дискомфорт від присутності невіруючих і вважає, що найправильніша форма благовістя – своїм життям. Він вважає, що не варто бути нав’язливим і потрібно просто чекати коли люди запитають його про те, чому він такий правильний. Іноді проходять роки, а люди так і не дізнаються, що він християнин. Колись чув історію про те, як двоє працювали в одному офісі і одного разу один з них поїхав у відрядження і там, почувши Євангеліє, увірував. Повернувшись він почав благовістити своїм колегам. На що той відповів, що він давно вже віруючий, а не проповідував, тому що сподівався, що той побачить благочестиве життя і сам поставить питання про причини такої поведінки. На що новонавернений сказав, що вже давно цікавиться християнством і постійно відчував, що йому потрібно прощення гріхів. Але він дивився на свого колегу і думав, що якщо можна бути таким правильним без Христа, то й у нього вийде! Це прекрасний приклад “коропа”.

Дельфіни – доброзичливі тварини. Ми всі знаємо випадки коли вони рятували людей, допомагали китам відбитися від акул. “Дельфіни” в благовісті відрізняються дружелюбністю і привітністю. Вони намагаються благовістити як через розповідь Євангелія, так і через взаємини між собою. В Євангелії від Іоанна, Христос говорив що невіруючі повинні розпізнати учнів Ісуса через взаємини любові між собою. Погодьтеся, адже і в тваринному світі, нас розчулює в дельфінів те, що вони плавають зграєю. У різних ситуаціях такий християнин буде або мовчати або говорити. Він постарається бути не нав’язливим, але при цьому він впевнено дотримується християнського світогляду і при нагоді, буде говорити і відстоювати християнський погляд на різні питання.

Опинившись в колі друзів, в компанії де хтось розповість вульгарний анекдот, один обов’язково викриє і вступить в конфронтацію з тим, хто розповідав цей анекдот. Інший промовчить і буде сміятися з вульгарного жарту. Можливо, опісля він буде мучитися від докорів сумління. Третій тип християнина буде дивитися на ситуацію. Іноді він поділиться християнським поглядом по даному питанню, іноді промовчить, розуміючи, що зараз буде не доречно займатися моралями. Однак він буде любити і будувати відносини з своїми друзями і при можливості, говорити про Христа.

Будувати стосунки

Ми повинні розуміти два аспекти благовістя. З одного боку Ісус – це істина, яка звільняє від брехні. “Істина в Ісусі” – писав Апостол Павло. Але інший аспект благовістя, в тому, що Син прийшов в цей світ, щоб ввести Своїх послідовників у відносини з Отцем, які Син мав від початку. Гріх розділяє нас з Богом, Ісус – шлях до Отця. Завдяки вірі ми маємо відносини з Отцем і Сином. Дух Святий з’єднує нас з Трійцею.

Пам’ятаю, як молодь однієї євангельської церкви, щотижня виходила в парк щоб розповісти правду оточуючим. Вони співали християнські пісні, до них підходили люди, слухали, але ніхто не хотів приходити на богослужіння. Я порадив їм, спробувати будувати відносини з тими хто підходить. Обмінюватися телефонами, запрошувати посидіти в кафе, запросити на пікнік. Пізніше, лідер молоді поскаржився що ніхто не захотів починати стосунки з неспасенними. Ніхто не хотів впускати незнайомих людей в своє життя, ніхто не побажав йти такі труднощі і приносити жертву гостинності.

Якщо ви не відкриєте перед невіруючим двері свого дому і свого холодильника – то ви не будете успішними. Ви повинні спілкуватися з тими, заради кого прийшов Христос, щоб увійти з ними в спілкування і ввести їх в стосунки з Отцем. Істина про Трійцю – це не просто доктрина, яка не має відношення до нашого повсякденного життя. Істина про Трійцю вчить нас тому, що наш Бог – це не Бог самотності. Наш Бог – Бог відносин. І це значить, що ми повинні будувати відносини як з іншими віруючими, так і з невіруючими. Так, це принесе з собою проблеми і біль. Але це правильно і тільки так ми зможемо успішно доносити Євангеліє.

Дружіть з невіруючими, ходіть з ними в спортзал, на риболовлю, запрошуйте їх на дні народження, на пікніки. Спілкуйтеся з тими, кому ви бажаєте донести Євангеліє.

Їсти і пити з грішниками

Одного разу одна церква запросила чудову християнську музичну групу, щоб на Великдень, на вулиці співати християнські пісні. На цей захід було витрачено багато грошей. Група співала, в селище з’їхалися багато християн з сусідніх церков, з невіруючих зупинився тільки один літній чоловік. Він прослухав дві з половиною пісні і пішов у своїх справах. Решта жителів селища пекли паски і були в передчутті свята. Їм було не до співу. Я поставив питання, чому б не зробити пікнік з шашликами і закликати всіх запросити туди своїх невіруючих друзів ?! На що мені відповіли, що така євангелізація не прийнятна. Невіруючі звичайно ж прийдуть, щоб поїсти шашлику, але вони не хочуть залучати людей до церкви через смажене м’ясо. Це не біблійний метод.

Ісус не влаштовував концертів на вулиці і апостоли не співали під дерегування Христа для невіруючих про те, що Ісус – Месія. Ісус їв і пив з грішниками. Немає нічого поганого, що б донести через спів Благу звістку до НЕ християн. Але їсти і пити з ними – це те, що робив наш Учитель і це цілком біблійний метод. Витратити церковні гроші, що б покрити витрати на пікнік – правильно. Такий метод буде більш успішним, ніж просто концерт на вулиці. Можливо, було б чудово, запросити музичну групу на шашлик, де вони в невимушеній обстановці будуть спілкуватися і співати свої пісні.

Їжа – це щось інтимне. Ми їмо в колі сім’ї, з друзями. Їжа відкриває серця і зближує. Сім’ї, де регулярно їдять за одним столом всі разом, більш дружні. Християни які регулярно приймають їжу з невіруючими – більш успішні в своєму благовісті.

Завдяки Духу Святому, ми не тільки стали єдині з Отцем і Сином. Ми стали єдиними з іншими християнами. Апостол Павло порівнює християн з Тілом Христовим. Молитва Ісуса в Гетсиманському саду, про те що б християни були єдині, була почута і завдяки подвигу Христа на хресті, Дух Святий об’єднав всіх християн в одне Тіло. Христос знав, що людям властиво забувати важливі істини. Тому Він встановив обряд, коли ми їмо хліб і п’ємо вино і тим самим показуємо нашу єдність один з одним і з Богом. Їжа є символом єдності та спілкування між християнами. Їжа є символом єдності та спілкування з грішниками.

Ісус знав це, і тому Він регулярно приймав їжу з митниками і повіями. З тими, кого цуралися релігійні люди. Якщо ми хочемо бути схожими на Ісуса, ми повинні наслідувати Його в цьому і таким чином виявляти товариськість і любов до наших невіруючих друзів.

(продовження буде)